2-е Послание ТимофеюГлава 1 |
|
1 |
|
2 к Тимофею, сыну возлюбленному. Благодать, милость и мир тебе от Бога Отца и от Христа Иисуса, Господа нашего. |
|
3 |
|
4 Я жажду повидать тебя, вспоминая твои слёзы обо мне и исполняясь радости. |
|
5 Я вспоминаю твою искреннюю веру, ранее жившую в бабушке твоей Лоиде и твоей матери Евнике. Я убеждён, что она присуща и тебе. |
|
6 По этой причине я напоминаю тебе: продолжай разжигать пламя дара Божьего, полученного тобой, когда я возложил на тебя руки. |
|
7 Потому что Дух, которого Бог даровал нам, не заставляет нас испытывать страх, но он — источник силы, любви и самообладания. |
|
8 Так не стыдись же быть свидетелем Господа нашего и не стыдись меня, находящегося в тюрьме ради Него, а воссоединись со мной в страдании за Благовестие, потому что Бог дал нам на то силы. |
|
9 Он спас нас и призвал к святой жизни не потому, что мы что-то сами совершили, но по Своему собственному намерению и благодати Своей, которую Он уже даровал нам во Христе Иисусе ещё до начала времени. |
|
10 Однако лишь теперь Он показал её нам через пришествие Христа Иисуса, Спасителя нашего. Он уничтожил смерть и принёс жизнь и бессмертие через Благовестие. |
|
11 Я был избран проповедником для распространения Благовестия, апостолом и учителем. |
|
12 По этой причине я принимаю также все эти страдания. Но я не стыжусь, потому что знаю, в Ком моя вера, и убеждён, что Он способен сохранить то, что было доверено мне до того Дня. |
|
13 |
|
14 С помощью Духа Святого, живущего в нас, храни истину, доверенную тебе. |
|
15 |
|
16 Пусть будет милость Божья со всем семейством Онисифора, так как он многократно утешал меня и не стыдился того, что я в тюрьме. |
|
17 Наоборот, когда он прибыл в Рим, то усердно разыскивал меня, пока не нашёл. |
|
18 Так пусть же Господь пошлёт ему милость Божью в тот День. Ты сам знаешь, как усердно он служил мне, когда был в Ефесе. |
2-е ТимофiюРозділ 1 |
|
1 |
|
2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! |
|
3 |
|
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. |
|
5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. |
|
6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. |
|
7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. |
|
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, |
|
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. |
|
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. |
|
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. |
|
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. |
|
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. |
|
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. |
|
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. |
|
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. |
|
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — |
|
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! |
2-е Послание ТимофеюГлава 1 |
2-е ТимофiюРозділ 1 |
|
1 |
1 |
|
2 к Тимофею, сыну возлюбленному. Благодать, милость и мир тебе от Бога Отца и от Христа Иисуса, Господа нашего. |
2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! |
|
3 |
3 |
|
4 Я жажду повидать тебя, вспоминая твои слёзы обо мне и исполняясь радости. |
4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. |
|
5 Я вспоминаю твою искреннюю веру, ранее жившую в бабушке твоей Лоиде и твоей матери Евнике. Я убеждён, что она присуща и тебе. |
5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. |
|
6 По этой причине я напоминаю тебе: продолжай разжигать пламя дара Божьего, полученного тобой, когда я возложил на тебя руки. |
6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. |
|
7 Потому что Дух, которого Бог даровал нам, не заставляет нас испытывать страх, но он — источник силы, любви и самообладания. |
7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. |
|
8 Так не стыдись же быть свидетелем Господа нашего и не стыдись меня, находящегося в тюрьме ради Него, а воссоединись со мной в страдании за Благовестие, потому что Бог дал нам на то силы. |
8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, |
|
9 Он спас нас и призвал к святой жизни не потому, что мы что-то сами совершили, но по Своему собственному намерению и благодати Своей, которую Он уже даровал нам во Христе Иисусе ещё до начала времени. |
9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. |
|
10 Однако лишь теперь Он показал её нам через пришествие Христа Иисуса, Спасителя нашего. Он уничтожил смерть и принёс жизнь и бессмертие через Благовестие. |
10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. |
|
11 Я был избран проповедником для распространения Благовестия, апостолом и учителем. |
11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. |
|
12 По этой причине я принимаю также все эти страдания. Но я не стыжусь, потому что знаю, в Ком моя вера, и убеждён, что Он способен сохранить то, что было доверено мне до того Дня. |
12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. |
|
13 |
13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. |
|
14 С помощью Духа Святого, живущего в нас, храни истину, доверенную тебе. |
14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. |
|
15 |
15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. |
|
16 Пусть будет милость Божья со всем семейством Онисифора, так как он многократно утешал меня и не стыдился того, что я в тюрьме. |
16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. |
|
17 Наоборот, когда он прибыл в Рим, то усердно разыскивал меня, пока не нашёл. |
17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — |
|
18 Так пусть же Господь пошлёт ему милость Божью в тот День. Ты сам знаешь, как усердно он служил мне, когда был в Ефесе. |
18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! |